Шановні друзі! В день Успіння Божої Матері ми розпочали низку публікацій, присвячених Успенській топоніміці Києво-Печерської лаври. Ми писали, що свою присвяту Лавра отримала передусім зі Святої Гори Афон, де прийняв чернечий постриг преподобний Антоній Печерський. Там був давньоруський монастир (“Ксилургу” (грецьк.) – “Теслі”), головний храм якого було присвячено Успінню Богородиці.

Та історія Києво-Печерської лаври почалася з печер. А вони за конструкцією своїх споруд й ідейним змістом є Гробом Господнім – духовним осердям християнської Ойкумени. Святою Горою називали й Сіон, що так само символізував верхівку світу у вертикальній моделі простору. Для східнослов’янської міфо-поетичної традиції характерним був мотив сходження на гору Сіон сакрального персонажа; на горі Сіонській лежить голова Адама – це зближує Сіон і Голгофу.

На верхівці гори Сіон сталася подія Успіння Богородиці. Там був дім Тайної Вечері та місце зішестя Святого Духа на апостолів. Біблія іменує Сіон “містом Давидовим”, “житлом та домом Божим”. У скелях Сіону розміщено гробниці перших царів Ізраїлю, а поруч із Сіонською світлицею стоїть усипальниця царя Давида. Ігумен Даниїл (початок ХІІ ст.). на прикладі Єрусалимської топографії добре проілюстрував давню церковну традицію, яка співвідносить між собою Святу Гору Сіон і Сіонську світлицю – місце народження Новозавітної Церкви й місце Успіння Богоматері.

Священна топографія Палестини відобразилася на плані забудови раннього Києво-Печерського монастиря: Успенський собор (ХІ ст.), який знаменує подію Успіння Богоматері, і Троїцька надбрамна церква (початок ХІІ ст.), яка уособлює подію заснування Церкви під час Трійці-П’ятидесятниці, розміщені одна проти іншої, що знаменує їх ідейний перегук. Поєднання цих храмів у ранній забудові Лаври фактично «транслює» на київські терени сакральний простір Святої Гори Сіон.

Своєрідні споруди печер Київської лаври – “крипти” – є фактичним відтворенням в Русі не лише Гробу Господнього, а й Гробу Богоматері в Гефсиманії. До цього Гробу було покладене Тіло Пресвятої Діви після Її Успіння. І з цього Гробу Її з тілом було взято на Небо. Тож Успіння є Богородичним Великоднем – святом, що здавна має особливе значення саме в чернецтві. В Єрусалимі відбувалися добре відомі в Русі богослужбові процесії з Сіону в Гефсиманію, які щороку відтворювали подію Успіння Богородиці. Вони єднали обидва комплекси, пов’язані з Успінням Богоматері – Сіон і Гефсиманію в одне ціле, що і відбилося в сакральному просторі печер Київської лаври.

Тож конструкція лаврських печер і її рання забудова свідчить, що головним джерелом Успенської топонімики Києво-Печерського монастиря була Свята Земля – Палестина. Там відбулися події новозавітної історії Спасіння. Однак Свята Земля хоча й була головним, проте не єдиним джерелом Успенської присвяти Печерської обителі. Ми побачили це на прикладі Святої Гори Афон. Були й інші джерела Успенської присвяти Києво-Печерської лаври. І про це ми скажемо в наступних публікаціях.

Мар’яна Нікітенко

Ілюстрації
1. Сіонська світлиця (ХIV ст.)
2. Успенський собор Києво-Печерської лаври. Сучасний вигляд