У Ближніх печерах почивають мощі 73 печерських подвижників. Поховані тут були не простими ченцями, а людьми визначними, яких вшановували ще за життя. Серед них – прпп. Варлаам, Никон Великий іархімандрит Полікарп; єпископ Суздальський Симон, перший історик Нестор Літописець; Агапіт, лікар безмездний; князь-чернець Никола Святоша – засновник першої монастирської лікарні; перший руськийіконописець Аліпій, дванадцять греків-будівничих і іконописців Успенського собору, билинний богатир ічернець Ілля Муромець.

Крім того, в Ближніх печерах поховані ченці монастиря, що в різні часи зазнали смерті (мученики) або страждань (сповідники) за свої погляди. Серед них – Кукша, Євстратій, Никон Сухий. Усі ці поховання датуються кінцем XI – початком XII ст. На території ще діючого у той час підземного монастиря було створено своєрідний пантеон особливо шанованих отців обителі.

У печерному коридорі привертають увагу вмуровані в товщу стіни віконця квадратної та круглої форм, позначені табличками з іменами затвірників. Існує хибна думка, нібито затвірників, які помирали, просто замуровували в келіях, але з "Патерика Печерського" ми знаємо, що це було не так. Коли чернець, який приносив подвижнику їжу і на прохання благословити його, не отримував відповіді – розкопували вхід до затвору, щоб пересвідчитись у смерті затвірника. І чин поховання у такому разі нічим не відрізнявся від загальноприйнятого. Таблички з іменами затвірників знаходяться біля їх поховань у локулах.