Велика лаврська дзвіниця
Побудована в 1731–1745 рр. у класичному стилі. До її появи в Лаврі існували лише дерев’яні «звонниці», що були знищені в 1718 р. великою пожежею. У 1721 р. на замовлення лаврського керівництва архітектор Федор Васильєв розробив проект п’ятиярусної цегляної дзвіниці заввишки 88 м. Однак будівельні роботи розпочали лише через десять років під наглядом іншого архітектора – Йогана Готфріда Шеделя, який значно переробив попередній проект: прибрав один з ярусів і збільшив висоту дзвіниці до 96 м 52 см, завдяки чому вона на довгий час стала найвищою мурованою спорудою Східної Європи. На її будівництво витратили близько 5 млн цеглин та 20 тис. т вапна. Фундамент – гранітний, завтовшки 8 м 52 см глибиною залягання – від 4 до 6 м. Товщина стін першого ярусу дзвіниці – 8 м, діаметр – 29 м; на покриття купола використано 3,5 кг сусального золота.
Характерною особливістю декоративного оздоблення дзвіниці є широке використання керамічних деталей. З кераміки виконані фризи антаблементів, орнаментальні вставки, капітелі колон верхніх ярусів. Серед численних завитків можна розгледіти зображення різноманітних представників флори і фауни, міфічних істот. Капітелі колон 4 ярусу прикрашають стилізовані зображення двоголових орлів – давнього символу Візантійської держави. На перший погляд вони нагадують російські, але на відміну від них не мають в своїх лапах імперських символів – скіпетра і держави. В грудні 2011 р. в одній зі стінних ніш під самим куполом була виявлена ще одна цікава керамічна деталь – 60-сантиметрова фігура янгола. Багатство, різноманітність, технічна досконалість застосування кераміки в архітектурі лаврської дзвіниці роблять її унікальною серед багатьох інших аналогічних споруд.
На третьому ярусі було розміщено дзвони. Наприкінці ХІХ ст. їх налічувалося 12 загальною вагою 96 т. На четвертому ярусі з 1903 р. працює встановлений фірмою Андрія Єнодіна годинник-куранти – без циферблата і стрілок. Години відбиває великий дзвін, щоп’ятнадцять хвилин передзвін малих дзвонів утворює музичну гаму. Загальна вага механізму – 4,5 т. На двох верхніх ярусах споруди для огляду панорами міста влаштовано огороджені балюстрадами майданчики.
У 1930-х рр. дзвіниця втратила більшість своїх дзвонів, а під час Другої світової війни суттєво постраждала від пожежі. Її капітальну реставрацію здійснено в 1957–1963 рр. Останні значні ремонтно-реставраційні роботи дзвіниці проведено в 2010–2014 рр.
Із середини XVIII ст. пам’ятка має нахил від осі на 62 см, який досі є практично незмінним.
Проведення реставраційних робіт на пам’ятці архітектури «Дзвіниця Успенського собору»