Паломництво до Києво-Печерської лаври

Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі нову щомісячну рубрику «Релігійні практики в ранньомодерний час». В коротких сюжетах говоритимемо про релігійну культуру XVII–XVIII ст. Відкриватимемо нові сторінки історії Києво-Печерської лаври; на конкретних прикладах пізнаватимемо релігійність людності ранньомодерного часу.

Розпочинаємо з теми паломництва до Києво-Печерської лаври!

Паломництво до Києво-Печерської лаври, як свідчать джерела другої половини XVIII ст., характеризувалося сезонністю, прив’язаною до теплої пори року, мало дві хвилі активності: першу в травні-червні та другу в серпні. Здійснювати паломництво було зручніше в теплу пору року, що вже визначало період з кінця весни до початку осені найбільш вдалим. Також впливала сезонність польових робіт. Ще більше важив календар церковних свят. Прибуваючи в Києво-Печерську лавру у травні, паломники мали б вирушати в мандрівку або під час Великого посту, здійснюючи особистий подвиг, або ж після свята Пасхи, знаходячись в особливому піднесенні. Також у травні (3 травня) в Лаврі з особливою урочистістю святкували день пам’яті преподобного Феодосія Печерського.

Друга, але менша, хвиля паломництва припадала на серпень. Активність паломників в серпні пов’язана з головним храмовим святом монастиря – Успінням Пресвятої Богородиці (15 серпня). День перед тим відзначали перенесення мощів преподобного Феодосія Печерського до Успенського собору (14 серпня).

Прочани відвідували Ближні та Дальні печери, де головний інтерес викликали мощі преподобних отців печерських, Успенський собор, в якому знаходилася чудотворна ікона Успіння Пресвятої Богородиці та інші реліквії. Починаючи з 40-х рр. XVII ст. в печерах проводилися роботи з реконструкції і пристосування печерного комплексу для відвідання великою кількістю паломників. На XVIII ст. вже склалася певна система шанування преподобних отців печерських. Звернемось до практики відвідування печер у XIX ст., яка краще задокументована. Відомо, що паломники відвідували печерні лабіринти групами в супроводі провідника, самостійному пересуванню в печерах заважав страх заблукати та труднощі пересування. Перед тим як спуститися в печери паломники запалювали свічку, лише так можна було пересуватися, зважаючи на відсутність іншого джерела світла. Гроші біля мощів залишали або безпосередньо на мощах, або ж в спеціальних карнавках. Добре відомо про практику напування паломників водою з хреста Марка Печерника на Ближніх печерах. Прочани брали участь в богослужіннях, замовляли молебні, вписували свої імена до лаврських Поменників.

Весняно-літні піки паломництва змінювали більш спокійні осінні та зимові місяці, коли зібрані пожертви в Ближніх і Дальніх печерах ставали все меншими, а отже богомольці все рідше приходили. Проте вже з квітня суми пожертв на Ближніх та Дальніх печерах починали зростати, що свідчило про початок активного паломництва. Прочани знову сходилися на молитву до Києво-Печерської лаври…