Чи відомо вам, що:

серед бранців, яких після Полтавської битви росіяни утримували в Печерській фортеці, був відомий козацький старшинник, мазепинець Григорій Новицький, який став одним з перших українських етнографів?

Восени 1709 р. він перебував в ув’язненні разом з опальним корсунським полковником Андрієм Кандибою, де вони підписали чолобитну до київського генерал-губернатора князя Дмитра Голіцина з проханням хоча б трохи покращити умови утримання полонених, які страждали від масових хвороб. До речі, засланий згодом до Тобольська, Новицький став одним з перших етнографів, які змалювали реалії життя корінних народів Сибіру, передовсім – хантів (остяків) та мансі (вогулів). Між 1711 та 1715 рр. він брав участь в експедиціях за течією р. Об, спрямованих на християнізацію місцевих язичників як компаньон митрополита Філофея (Лещинського). 1715 р. за результатами своїх подорожей Новицький закінчив працю «Краткое описание о народе остяцком, о житии, обычаях и пребывании сего остяцкого народа, тоже [об] их прежнем злочестии кумирослужения, об обращении в православную благочестивую христианскую веру», де, серед іншого, вперше надав розлогі описи шаманських ритуалів. Щоправда, рукопис Новицького частково надрукував у 1726 р. драгунський капітан Йоганн Мюллер, видавши працю за власну. Без зазначення автора фрагменти з книги друкували протягом XVIII ст. Під іменем справжнього автора книгу було видано лише в 1884 р., а 1941 р. було здійснено прокоментоване видання.

Підписи до ілюстрацій:

1. Титульний аркуш рукопису книги Новицького

2. Титульний аркуш видання 1726 р., де автором праці названо капітана Йоганна Мюллера

Ганна Філіпова