Сакральні мотиви на керамічних виробах XVIІ–XVIII ст.

з розкопок на території Києво-Печерської лаври

Українська пічна кахля XVI–XVIII ст. характеризується різноманіттям орнаментальних мотивів та декоративних сюжетів, найбільш розповсюдженими з яких є кахлі зі стилізованим рослинним та рослинно-геометричним орнаментом. Менш типовими є геральдичні та «портретні» кахлі, а також вироби із сакральними зображеннями. Останні на українських теренах з’являються під впливом західноєвропейського мистецтва часів бароко. Вже на кахлях початку XVI ст. трапляється зображення фігури янгола на повний зріст у довгому вбранні, з музичним інструментом у руках. У православ’ї це символізує небесний хор, вічну благозвучну хвалу Господу. Тоді ж з’являються кахлі з фронтальним погруддям янгола-охоронця: вважають, що цей мотив увійшов до арсеналу українського мистецтва під впливом польського. За етнографічними джерелами відомо, що кахлями з сакральними сюжетами, на відміну від звичайного типу, ніколи повністю не заповнювали дзеркало печі, а розміщували поодинокими вставками по кутах її цокольної частини, під карнизом та на завершенні. Тому у складі одного пічного гарнітуру такі кахлі були у невеликій кількості, чим і пояснюємо нечисленність «сакральної» кахлі у археологічних колекціях, певну унікальність подібних артефактів.

Одна з таких рідкісних знахідок трапилася під час розкопок 1993 р. (керівник С. Балакін) на території Заповідника у районі південно-західного кута Трапезної палати Києво-Печерської лаври. Її описала Д. Фінадоріна. Кахля, що вкрита світло-зеленою поливою, збереглася фрагментарно. Це – увігнута пластина розмірами 13,5 (неповний)×14,5 см, товщина черепка 0,8–1,2 см (іл. 1). Має рамку по краях, у її центрі вміщено рельєфне зображення двокрилого янгола з книгою у руках. Виявлено сліди виробничого браку у вигляді тріщин, які виникли під час глазурування виробу. Технологічним недоліком можна вважати й відсутність прорисовки обличчя. Із внутрішнього боку зафіксовано відбитки рядна та сліди кіптяви від використання. Кахля могла належати до декоративного оздоблення печі дерев’яної монастирської Трапезної, яку згадував у своїх подорожніх нотатках 1653–1654 рр. Павло Алепський. Інший зразок кахлі з аналогічним декором, але без поливи, було знайдено під час досліджень Михайлівського Золотоверхого монастиря і датовано серединою XVI ст. (іл. 2).

Сакральні мотиви трапляються також як специфічний варіант декорування українського столового посуду і в подальший період XVII–XVIII ст. Зокрема, з траншеї поблизу корп. № 11 (дослідження 2019 р., керівник С. Тараненко) походить вкритий прозорою поливою фрагмент денця світло-глиняної тарілки діаметром 9–10 см (іл. 3). Всередині – промальовані темним ангобом на світлому тлі обличчя і крило ангела та плями зеленої поливи.

Підписи до ілюстрацій:

Іл. 1. Кахля з території Києво-Печерської лаври з розкопок 1993 р.

Іл. 2. Кахля з території Михайлівського Золотоверхого собору.

Іл. 3. Фрагмент денця тарілки із зображенням янгола з досліджень 2019 р.

Підготувала Юлія Мисько