Сьогоднішня серія фотографічних знімків із колекції Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника ознайомить вас із Музеєм України (Збіркою П. Потоцького).

За спогадами сучасників, П. П. Потоцький був надзвичайно енергійним, «не дивлячись на поважний вік», «охоче ділився знаннями і своїми матеріалами з тими, кому це було потрібно», «розмова з ним давала величезне задоволення всім, хто цікавився старовиною і історією».

Музей України створили у структурі Державного історико-культурного заповідника «Всеукраїнський музейний городок» у другій половині 1920-х рр. Появі Музею передувало укладання угоди між Народним комісаріатом Української СРР та власником оригінального історико-художнього зібрання Павлом Платоновичем Потоцьким. Відповідно до цього ж документа колекціонер очолив новоутворений структурний підрозділ.

Різнохарактерні пам’ятки й матеріали, зібрані Павлом Потоцьким протягом сорока років розташували у корпусі № 6 митрополичих півчих Києво-Печерської лаври.

Складниками Музею України були: численна книгозбірня, картини, гравюри, малюнки, літографії, художні меблі, порцеляна й кришталь, архівні документи, зразки зброї, карти, шевченкіана тощо. Тут можна було побачити європейські офорти, альбом «Живописна Україна» 1844 р., великий саксонський сервіз на кілька десятків осіб та вибори з межигірського фаянсу, живописні роботи Миколи Пимоненка і Миколи Самокиша, грамоти й гетьманські універсали, малюнки й особисті книги Тараса Шевченка, понад сорок «Кобзарів» різних років видання, гармати, шаблі, кинджали тощо.

Експозиція була досить популярною, на початку 1930-х рр. її часто відвідували іноземні офіційні делегації й туристи.

Однак через зміни в культурному житті 1930-х рр. й агресивну радянізацію музейництва цілісність зібрання Павла Потоцького не вдалося зберегти. У 1934 році «Музей України» передавали у підпорядкування Всеукраїнському історичному музеєві ім. Т. Г. Шевченка у Києві, згодом – Центральному історичному музею. Музей України продовжував працювати й приймати відвідувачів до 1937 року, коли Збірка П. Потоцького припинила своє існування як єдиний експозиційний об’єкт.

Заарештований у липні 1938 р. за сфабрикованими звинуваченнями, фундатор Музею України Павло Потоцький помер 27 серпня 1938 року у Лук’янівській тюрмі Києва.

Наступного тижня в проєкті «На згадку про Києво-Печерську лавру» ви побачите світлини співробітників Всеукраїнського музейного городка другої половини 1920-х – 1930-х рр.

Підписи під фотографіями:

1. Експозиційна зала Музею України (Збірка Павла Потоцького). Кінець 1920‑х – початок 1930‑х рр. [НКПІКЗ, інв. № КПЛ-Ф-9405]

2. Павло Платонович Потоцький. 1930-ті рр. [НКПІКЗ, інв. № КПЛ-Н-1491]

3. Група іноземних відвідувачів Всеукраїнського музейного городка на тлі південного фасаду Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври справа від корпусу № 6 (Музею України). 1930-ті рр. Стоїть третій ліворуч Володимир Де Парма, сидить другий ліворуч Павло Потоцький. [НКПІКЗ, інв. № КПЛ-Н-1491]

4. Іноземна делегація у Всеукраїнському музейному городку на тлі східного фасаду Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври зі співробітниками Володимиром Де Пармою та Павлом Потоцьким. 1930-ті рр. [НКПІКЗ, інв. № КПЛ-Н-1509]

5. Експонати зі збірки П. П. Потоцького. Підписи робіт (зліва направо) «Нічна робота мисливської команди», «Часовий і підчасок», «Слід війни. Розбита кумирня» [НКПІКЗ, інв. № КПЛ-Н-1736]

6. Шафа із шевченкіаною в Музеї України. Кінець 1920‑х – початок 1930‑х рр. [НКПІКЗ, інв. № КПЛ-Н-3061]

7–11. Експонати музейного зібрання Павла Потоцького. Кінець 1920‑х – початок 1930‑х рр. [НКПІКЗ, інв. № КПЛ-Н-1737, КПЛ-Н-1920, КПЛ-Н-1942, КПЛ-Н-3061]