Чи відомо вам, що на порубіжжі XVIII–XIX ст. вважали, що прислужники під час святкових застіль в лаврських Митрополичих покоях били посуд, а інколи навіть не втримувалися від спокуси щось поцупити.

Тодішні господарі Митрополичих покоїв, київські митрополити, і лаврські економи зважали на умовність таких тверджень, пам’ятаючи, що «де п’ється – там і б’ється».

Ситуацію дещо ускладнювало те, що все майно Митрополичих покоїв, зокрема й посуд, вносили до казенного опису. Розмірковуючи над цією обставиною, митрополит Київський Ієрофей (Малицький) писав: «Хотя такие мелочи как каменная (фаянсовая) и хрустальная посуда, пополнять не возбраняется, но так как они были вписаны в книгу, то найти надобно такие же для пополнения, а также купить про запас без занесения в Книгу».

Такий поміркований підхід митрополита Ієрофея, як і його наступників, позбавляв зайвих проблем усіх причетних до «посудної справи».

Однак за логікою Високопреосвященного Євгенія (Болховітінова): «Если исключать небрежением разбитое и потерянное, то со временем все исключено будет. А надобно взыскивать с принявших на руки». Згідно з вимогою митрополита Євгенія, Духовний собор намагався встановити винних у зникненні із Митрополичих покоїв чергової порції столового начиння, та все було марно: ніхто не зізнавався і свідчень не давав.

Врешті відповідальним визнали лаврського економа о. Досифея, оскільки той не передав столове майно під чиюсь особисту опіку. Економ не заперечував своєї провини і невдовзі рапортував Духовному собору про «возмещение скатерти… и части фаянсовой посуды, искупленной иеромонахом Исихией». Водночас о. Досифей, добрий знавець «схем» монастирських закупівель, висловлював прохання аби «часть оставшейся посуды купить лично, ибо если это сделает за его счет постороннее лицо, то выставит большие цены». Утім, Духовний собор ухвалив рішення, аби посуд все ж купував скарбник, і недорогий, а отець економ міг за бажанням бути при тому присутнім.

Економ пропозицією не скористався і повертати гроші за куплений скарбником посуд не поспішав.

Важко не запідозрити, що «ображений» лаврський економ все ж мав на меті запропонувати продавцеві посуду щось інше, аніж «презренный нал»...

Наталія Литвин

Підписи до ілюстрацій:
Іл. 1. Соборний старець, економ, ієромонах Досифей (1823–1836). (З колекції Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», інв. № КПЛ-П-278)