Представляємо до вашої уваги нові археологічні знахідки та невідомі артефакти з колекції Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника

Нагрудний хрест з емалями з території церкви Спаса на Берестові

Продовжуємо публікацію хрестів, знайдених впродовж науково-рятівних археологічних досліджень у 2018–2019 роках на території церкви Спаса на Берестові науково-дослідним сектором археології науково-дослідного відділу історії та археології НКПІКЗ (керівник сектора – к.і.н. С. П. Тараненко) та Архітектурно-археологічною експедицією Інституту археології НАНУ (керівник – к.і.н. В. Г. Івакін).

Яскравим прикладом барокового оздоблення є хрест (інв. № 64), знайдений у просторі між валами (іл. 1). Бароко – художній стиль, що характеризується динамічними складними формами,  живописністю та широким використанням декоративних оздоблень, символічних і алегоричних образів. У XVIІ–XVIIІ ст. декоративно-ужиткове мистецтво було у сфері впливу західноєвропейських культурних традицій, це стало однією з причин барокових запозичень у декоруванні тогочасних хрестів – прикрашанні як літургійних, так і особистих екземплярів вставками зі скла і коштовного каміння, емалями, характерними орнаментальними мотивами.

Елементи такого декорування наявні  у представленому хресті. Він литий, латинського типу, двобічний, прямокінцевий, з волютами і 4 променями у прямих кінцях середохрестя (один промінь втрачено) та простим петельчастим вушком (іл. 2). Периметр обрамлено завитками. З обох боків рамена прикрашені вставками білої емалі. З одного боку смуги білої емалі з чорними цятками оконтурюють по периметру рамена і місце круглої втраченої вставки (?) діаметром 7 мм по центру. На зворотному боці – восьмикінцевий голгофський хрест із цатою, поле навколо нього було також залите білою емаллю. В центрі хреста над цатою збереглися залишки голубої емалі. На кінцях рамен – квадратні медальйони з краплями жовтої емалі. Розміри (з вушком) 5,6×3,6 см.

За формою виріб може бути віднесений до хрестів «проквітлого типу», яка була відома ще з часів раннього християнства і характеризувалася різноманітними художньо-пластичними рішеннями, включно з обрамленням рамен рослинними елементами та використанням емалей. Символічно це є втіленням біблійного дерева життя, яке християнські богослови вже з VII ст. (на Русі – з ХІІ ст.) співставляли з хрестом Христовим. Хрест також уподібнювали сонцю, а точніше – небесному граду Єрусалиму, що випромінює світло християнського вчення. Тому з середохрестя виходять (у нашому випадку) 4 промені, що символізують і 4 сторони світу, і 4 євангелістів. Лицевий бік прикрашає привіска-цата в формі грецької літери «о» або «ω». Така літера заміщувала напис грецькою, що був відповідний слов’янському «Аз есмь сущий», загалом характерний для іконографії Христа.

Кольори емалі, яку почали активно використовувати у XVII ст., теж мали певне смислове навантаження, одночасно посилюючи символічне значення окремих елементів хреста. Так, білий колір – символ невинності душі, чистоти і святості, колір одягу янголів і Христа, Який воскрес. На нагрудних хрестах він показує відновлення Спасителем втраченого раю, замінюючи абревіатуру МЛРБ (Место Лобно Рай Бысть). Блакитний символізує чистоту цнотливості та покаяння. Жовтий колір несе всю позитивну символіку золота, яке в ієрархії символів посідає  перше місце як образ Божественного нетварного світу – абсолютної метафори Бога. Також золото відображало образ Христа як Сонця Правди і Царя Слави. Саме тому для виготовлення хрестів цей метал ще з часів Візантійської імперії був найбажаніший. Чорний колір, який в окремішності означає скорботу, хворобу, зречення від життя, у поєднанні з білим символізує смирення та непорочність.

Подібне декоративне смислове оздоблення, що демонструє естетико-духовну функцію виробу, свідчить про те, що його, очевидно, одягали поверх одягу. Такі хрести, які носили  миряни, звичайно називають наперсними воротними. Означений спосіб носіння підтверджується знахідкою на території церкви Спаса на Берестові ще одного хреста того ж типу із залишками емалі (інв. № 58). Він у значно гіршому стані, патинований, не зазнав реставрації (іл. 3). На його зворотному боці збереглися рештки тканини, вірогідно, від одягу небіжчика.

Підписи до ілюстрацій:

Іл. 1. Нагрудний хрест (інв. № 64) до реставрації

Іл. 2. Нагрудний хрест (фото і прорисовка) після реставрації (фото і прорисовка Д. Пефтіця)

Іл. 3. Нагрудний хрест (інв. № 58)