Шановні друзі! Відсьогодні починаємо публікацію тематичних добірок зображень стінопису Успенського собору, що безповоротно загинув разом із самим храмом у листопаді 1941 року. Але в колекції Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника зберігаються світлини та фотографічні скляні негативи, які дають змогу скласти враження про живопис, що з’явився на рубежі ХІХ–ХХ ст. і викликав неоднозначні оцінки сучасників. Нижче до вашої уваги – більш докладна інформація про цей розпис та його творців.

Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. відбулася майже повна заміна стінопису храму. Керівником цього грандіозного живописного проєкту став В. П. Верещагін – академік живопису, один із виконавців стінопису московського храму Христа Спасителя. У середині 1890-х рр. в Успенському соборі було ліквідовано приділи Архангела Михаїла, Преподобних Антонія і Феодосія, до того ж розібрали, крім нижнього, яруси головного іконостаса. Після цього академік В. П. Верещагін виконав новий стінопис, богословська концепція якого належала митрополитові Київському Іоаникію. Остаточний варіант проєкту 14 травня 1894 р. затвердив імператор Олександр ІІІ. Відповідно до нього, розпису підлягала лише найдавніша частина храму, без нижніх бічних вівтарів. Проте у процесі виконання стінопису до первинного задуму вносили зміни.

Підбір сюжетів нового розпису був визначений присвятою собору празнику Успіння Пресвятої Богородиці. Тому зображення свят Богородичного циклу та Господських празників мали бути представлені на ключових місцях. Стіни західної частини заповнено змалюванням подій, пов’язаних з історичною топографією Києво-Печерської лаври та Києва: «Воздвиження св. Андрієм Первозванним хреста на Київських горах», «Відхід св. прп. Антонія з Афону на подвиг до Києва» тощо.

У новій системі розписів також представлено численні образи святих. В. П. Верещагін виконав близько 280 таких зображень загальною площею майже 1 400 кв. м. У новому розписі брали участь 10 майстрів. Найвідомішими серед них були живописці Г. Попов і І. Їжакевич.

Висновки фахівців і громадськості щодо художньої цінності нового живопису були неоднозначні. Св. Синод та члени Імператорської Академії мистецтв дали йому високу оцінку й визнали розпис таким, що відповідає манері візантійського малярства ХІ–ХІІ ст. Водночас у пресі лунали зауваження щодо одноманітності нового живопису Успенського собору і невідповідності орнаментів і сюжетних композицій.

Нині у вівтарній частині Успенського собору, між центральним вівтарем і Іоанно-Богословським приділом, збереглася частина оригінального живопису В. Верещагіна. Це повнофігурні постаті преподобних отців-засновників монашества (свв. Павло Фівейський, Пахомій Великий, Антоній Великий та ін.), зображення Небесних Сил і орнаменти. Розписам властива врівноваженість композиції, монументальність і певна статика. Вони характеризують В. П. Верещагіна як видатного художника, що добре розумів специфіку монументального малярства.

Список ілюстрацій:

1. Вмч. Юрій (Георгій) Змієборець (КПЛ-Н-738)

2. Вмч. Пантелеймон (КПЛ-Н-740)

3. Вмч. Димитрій Солунський (КПЛ-Н-802)

4. Прор. Ілля. Велика північна арка собору (огляд із середини храму), праворуч (КПЛ-Н-789)

5. Св. прав. Філарет Милостивий. Західна стіна на хорах обабіч центрального проходу, праворуч? (КПЛ-Н-800)

6. Первосвященник Аарон (прор. Аарон). Велика північна арка собору (огляд із середини храму), праворуч (КПЛ-Н-804)

7. Мч. Акакій. Західна арка на хорах (зображення лаврських мучеників) (КПЛ-Н-817)

8. Св. Павло Фівейський. Південна стіна вівтаря в приділі Іоанна Богослова (уціліла під час вибуху) (КПЛ-Н-812)

9. Св. Павло Фівейський. Південна стіна вівтаря в приділі Іоанна Богослова. Реставраційні роботи під час відновлення Успенського собору Києво-Печерської лаври

10. Євангеліст Лука. Парус головного купола храму (КПЛ-Н-823)

11. Євангеліст Марк (Марко). Парус головного купола храму (КПЛ-Н-824)

12. Св. Афанасій Великий, єпископ Александрійський (КПЛ-Н-381)