Музеєфікація давньоруських монументальних пам’яток Національного заповідника «Києво-Печерська лавра»

Частина 1

Невід’ємною частиною архітектурного комплексу Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» є монументальні пам’ятки давньоруського часу. Вони традиційно є в полі зору постійного вивчення істориків, архітекторів, археологів, пам’яткознавців тощо (іл. 1). Основна функція Заповідника полягає в дослідженні та збережені архітектурно-археологічних пам’яток монументального зодчества. Першочерговим напрямком їхнього збереження є музеєфікація (іл. 2) – сукупність науково обґрунтованих заходів із приведення об’єктів культурної спадщини до експозиційного стану задля ознайомлення громадськості з витоками та еволюцією суспільства, а також для розуміння необхідності збереження археологічної спадщини (іл. 3). Основними завданнями музеєфікації є перетворення пам’яток в об’єкти музейного показу завдяки геолого-гідрологічним, археологічним, археолого-архітектурним дослідженням, консервації, іноді – реконструкції відкритих об’єктів та створення експозиції з нерухомих і рухомих пам’яток (іл. 5). До сьогодні пам’ятки давньоруського періоду дійшли до нас у різному стані: інколи – повністю, інколи – з частково збереженими стінами, а найчастіше – у вигляді фундаментів (іл. 4).

Підписи до ілюстрацій:

Іл. 1. Територія Національного заповідника «Києво-Печерська лавра»

Іл. 2. Термін музеєфікації

Іл. 3. Музеєфікація в Україні

Іл. 4. Фундамент церкви Спаса на Берестові (дослідження П. Покришкіна 1909–1914 рр.)

Іл. 5. Основні завдання музеєфікації пам’яток

Підготувала Олена Махота