Дорогі друзі!

Сьогодні у рубриці «Духовна культура» ми представляємо до вашої уваги результати новітніх досліджень унікальної пам’ятки з колекції Заповідника – благословенного хреста XVI–XVIII ст. (КПЛ-М-10077).

Хрест дерев’яний шестикінцевий, патріаршого типу, «процвітлий» – внизу вертикальної балки є дві листоподібні галузки. Срібна золочена оправа декорована напівкоштовним камінням. Чотири боки хреста прикрашають 32 медальйони з різьбленими композиціями. На торцях пластини знімні, вони закривають пусті заглиблення, що призначені для святих реліквій.

Іконографія пам’ятки у цілому відповідає візантійським художнім традиціям різьбленої пластики XVI–XVII ст., однак певні особливості й окремі характеристики зображень дають змогу розглядати хрест як виріб декількох різьбярів.

На пам’ятці є два написи: перший – на її оправі; другий, мало кому відомий, – безпосередньо на дерев’яній частині. У написі на руків’ї вказано, що оправу зроблено стараннями цариці Волоської землі Нєги у 1600 р. Там само згадано митрополита Феофана як володаря хреста. Вірогідно, його ім’я стало причиною виникнення переказу, що хрест належав Єрусалимському патріарху Феофану III (1570–1644), якому був подарований Нєгою, коли він був у сані митрополита. Хрест пов’язують з важливими подіями 1620 р., коли патріарх під час перебування у Києві висвятив православних ієрархів на кафедри Київської митрополії, що стало початком відродження Православної Церкви в Україні. За легендою, владика подарував хрест Києво-Братському монастирю, однак документального підтвердження цього факту доки не виявлено.

Проте у написі вказано, що на момент створення оправи (1600) митрополит був «покійний» і спочив на Святій Горі. У другому, чорнильному, написі зазначено бажання митрополита, щоб після його смерті хрест залишився в церкві Різдва Іоанна Богослова в «Молдовлаху». Храм упродовж тривалого часу був домовим у Сучавській фортеці – багатовіковій резиденції й місці коронування господарів Молдови. Отже, згаданого «покійного митрополита» можна ідентифікувати як митрополита Сучави Феофана II. У 1588 р. він полишив кафедру і віддалився у монастир Дохіар на Афоні де й спочив у 1597/1598 рр.

Подальша історія хреста Феофана – територія гіпотез і припущень. Вірогідно, хрест Феофан взяв з собою на Афон. Після його смерті, відповідно до волі померлого, хрест повернувся в Сучаву, де у 1600 р. для нього виготовили коштовну оправу.

Можливо, дар митрополита Феофана II і цариці Нєги було привезено до Києва митрополитом Сучави Досифеєм Беріле (1624–1693). У 1684 р. там у зв’язку з чумою вимушено зупинилося посольство Молдавії і Валахії. Митрополит Досифей був одним із його очільників. З архівних документів відомо, що він жив у Братському монастирі, де у 1620 р. перебував Єрусалимський патріарх Феофан III.

У середині XVIII ст. для хреста було виготовлено золочений кіот. До 1935 р. хрест як шанована реліквія містився над Царськими вратами іконостаса Богоявленської церкви Києво-Братського монастиря, і його було овіяно легендами.

Сергій О.С., с.н.с.

науково-дослідний відділ вивчення мистецької спадщини

Список ілюстрацій

Іл. 1. Хрест Феофана у срібному кіоті. КПЛ-М-10077.

Іл. 2. Хрест Феофана. Лицевий бік. КПЛ-М-10077.

Іл. 3-5. Фрагмент напису на срібній оправі руків’я.

Іл. 6-7. Напис на дерев’яній частині хреста.

Пропонуємо також переглянути відеопрезентацію: