«НАТАЛІВСЬКА» ДАРОХРАНИЛЬНИЦЯ З КОЛЕКЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА»

Дорогі друзі!

Сьогодні у рубриці «Духовна культура» ми знайомимо вас з історією унікальної пам’ятки сакрального ювелірного мистецтва з колекції Заповідника – срібною дарохранильницею початку ХХ ст. (КПЛ-М-10628).

Дарохранильниця – (ковчег, гробничка, давня назва – єрусалим) призначена для зберігання Святих Дарів – Тіла та Крові Христових. Це головний священний літургійний предмет в храмі, який встановлюють у вівтарі, на престолі. Торкатись дарохранильниці мають право тільки священики та диякони.

Сьогодні дарохранильниці мають форму церковної споруди. Одна з ранніх мала вигляд Євхаристичного голуба. Її появу в богослужінні пов’язують зі свт. Василієм Великим. Менш давній вигляд дарохранильниці наближено до архітектури Єрусалимського храму, звідки й походить її назва – єрусалим або сіон.

Сіон – гора у південно-західній частині Єрусалима. У Старому Завіті її згадано як «гору святу», «житло та дім Бога». У релігійній свідомості Сіон уявляється Божим престолом, місцем, де живе Бог, звідки приходить спасіння Ізраїлю (Пс. 13:7, 52:7) і у своїй славі являється Бог (Пс. 49:2-4). На відміну від стаціонарних, дарохранильниці-єрусалими (сіони) на престолі не встановлювали, а зберігали у вівтарі, частіше – у ризниці. Пам’ять про їх використання та символіку було втрачено вже у XVII столітті. Однак відомо, що до XVIII ст. сіони виносили на Великому вході й разом з іншими євхаристичними посудинами встановлювали на престолі.

Дарохранильниця з колекції Заповідника зроблена на фабриці П. І. Мішукової на початку XX ст. Моделлю для неї стала гальванокопія 1913 року «Малого Сіону», виготовленого у 1486 році для Успенського собору Московського Кремля, що зникла у 1918 році. Наприкінці XIX – на початку XX століття сформувався особливий інтерес до старовинних ювелірних виробів. Першими цим зацікавилися майстри ювелірної справи брати Фаберже. У той час стали з’являтися вироби, форми яких повторювали, а іноді імітували античні та давньоруські мотиви.

«Малий Сіон» – це своєрідна тривимірна ікона Святого Града: квадратний у плані храм з високими стінами, з однакової довжини дванадцятьма «небесними вратами» (по три з кожного боку), виділеними колонками. Завершується він образами херувимів у ступінчастих арках. На трьох стінках дарохранильниці зображені дев’ять апостолів (окрім Варфоломія, Фоми й Філіпа), на четвертій – Христос з пристоячими Йому Богородицею й Іоанном Предтечею.

Дарохранильниця є вкладом родини Харитоненків до Спаської церкви с. Наталівка Харківської губ. Павло Іванович Харитоненко походив з купецької родини, був одним із найкрупніших цукрозаводчиків. Він з дружиною Вірою Андріївною були палкими шанувальниками мистецтва й колекціонерами. В їхній збірці були полотна М. І. Крамського, І. К. Айвазовського, М. В. Нестерова, В. В. Верещагіна, В. І. Сурікова та багатьох інших відомих художників.

Наталівка (сьогодні с. Володимирівка Краснокутського р-ну Харківської обл.) була однією з численних садиб родини. Свято-Преображенська церква (1913) і парадні ворота до маєтку споруджені за задумом та під керівництвом архітектора О. Щусєва. У цьому храмі Павло Іванович планував розмістити власну колекцію стародавніх ікон, церковних стародруків і начиння, серед яких і була копія Малого Сіону, що сьогодні є однією з окрас збірки церковних старожитностей Заповідника.

Сергій О. С., старший науковий співробітник

Підписи до ілюстрацій

Іл. 1. Євхаристичний голуб. Дарохранильниця. Грузія, XIX ст.

Іл. 2. Дарохранильниця із Спасо-Преображенської церкви с. Наталівка Харківської губ. Розмір 22,5×22,5×66,0 см. КПЛ-М-10628.