Срібна пластина «Різдво Христове» («Поклоніння волхвів») оправи головного жертовника Успенського собору

Сьогодні у рубриці «Мистецька спадщина» ми знайомимо вас із срібною пластиною від оправи головного жертовника Успенського собору Києво-Печерської лаври – твором українського золотарства другої половини XVIII ст. з колекції Заповідника (КПЛ-М-1148).

Прикрашати жертовник  центрального  вівтаря  Великої  лаврської  церкви на  честь  Успіння Божої  Матері  коштовними  ризами  почали  у   1760-х роках і завершили   у 1771 році. Оправа складалася з  чотирьох срібних пластин і однієї мідної, вкритих золоченням. На виготовлення ризи було використано 68 кг 386 г срібла 600⁰ та 875⁰ проб, на позолоту – приблизно 415,8 г золота.

Три стінки жертовника прикрашали пластини, кожна з яких мала  сюжетне зображення в центрі й широку, пишно орнаментовану раму навколо нього. На західній стіні містилася пластина з композицією «Поклоніння волхвів» – західний варіант зображення свята Різдва Христового. Це –  історія про те, як зі Сходу прийшли мудреці, щоб вклонитися Немовляті, описана в Євангелії від Матфея (Мф. 2:1–11).

На передньому плані в групі волхвів зображено чоловіка із скринькою з золотом в руках – Мельхіора, найстаршого із волхвів. За переказами, він приніс Немовляті Христу золото як Царю. Наймолодший із мудреців, Каспар, приніс ладан – дар Христу як Богу. Третій, Валтасар, приніс Христу як смертному Сину Людському смирну (миро). У Середньовіччі на Заході вважали, що волхви були східними царями. На пластині двох волхвів зображено з коронами на головних уборах. Мельхіор, єдиний з волхвів, – без головного убору.

Кожний персонаж сюжету наділений своєю емоцією – від напруженої зацікавленості до глибокого здивування. Нехитра цікавість застигла на обличчях двох пастухів, які наближаються до волхвів. Над ними яскраво сяє Віфлеємська зірка. Дійство відбувається на фоні руїн величної античної споруди – типове для західної образотворчої традиції символічне зображення палацу царя Давида.

З контрактів XVIII ст. між монастирем з майстрами відомо, що важливі для Лаври вироби виконували ювеліри за ескізами лаврських художників. На користь того, що оправу головного жертовника Великої церкви було виготовлено за такими ескізами говорить західний характер композиції. На жаль, ім’я художника, як і ювеліра, котрий майстерно втілив у металі виразність живописного твору – невідомі. Стиль та манера всіх трьох композицій стін жертовника відповідає художнім особливостям золотарських творів київської школи другої половини XVIII ст.

Але  внаслідок вибуху собору в 1941 року частину золотарських творів, що прикрашали його інтер’єр, було понівечено й відтворити їхню минулу красу  неможливо. До таких пам’яток належить і срібна оправа головного жертовника собору, фрагменти якої зберігають в колекції Заповідника. Однак  вони свідчать про те, що оправа жертовника була одним із кращих творів українського ювелірного мистецтва XVIII ст.

Ілюстрації

Іл. 1. Пластина «Різдво Христове» («Поклоніння волхвів») оправи головного жертовника Успенського собору. Друга половина XVIII ст. (КПЛ-М-1148)

Іл. 2. Пластина «Різдво Христове» («Поклоніння волхвів») оправи головного жертовника Успенського собору. Друга половина XVIII ст. (КПЛ-М-1148). Фрагмент