Історична реліквія м. Ніжин із колекції Заповідника

Дорогі друзі!

У рубриці «Духовна культура» пропонуємо до вашої уваги оригінальне дослідження історичної реліквії м. Ніжин, що нині зберігається в  нашій  колекції. Це – ікона  «Вогненне сходження пророка Іллі. Введення Богородиці у храм. Вибрані святі» 1692 року (КПЛ-Ж-231).

У 1930-ті роки з Музею Миколи Гоголя у Ніжині до Всеукраїнського музейного городка надійшла маленька ікона (21,0×22,5 см) ніжинського Свято-Введенського монастиря, яку насправді можна назвати історичною реліквією. Імпозантна золочена різьблена рама з мотивом виноградних грон підкреслює її статус чудотворної ікони – мощовика.

У її центрі розміщено срібну пластину з вкладним написом 1692 року: «Сей чудотворный образ в обитель святую Иллинскую девическую в Нежине приложил ближний окольничий, воевода Нежинский и наместник Юрьева Польскаго, Никита Иванович Акинфов в 7200 (1692 р. від Р. Х.)». Пластину, як щит «тримають» св. князь Олександр Невський і вмц. Варвара, часточки мощей яких було вмонтовано до заглиблень. З правого краю зображено  вмч. Микиту, однойменного вкладнику.

Микита Іванович Акінфов був одним з великоруських воєвод, яких з 1659 року призначали до Ніжина. Юрисдикція воєводи розповсюджувалася на російських «ратних людей» – військовий гарнізон. Інші свої дії він узгоджував з ніжинським козацьким полковником. Вотчини роду Акінфових були у Володимирському краї Росії, де збереглися побудовані Микитою Івановичем три кам’яні церкви.

Вкладний напис свідчить про первісну назву ніжинського «панянського» Іллінського монастиря. Два сюжети, що представлені у верхній частині ікони  відповідають посвятам храмів обителі – на честь Св. прор. Іллі і Введення Богородиці до храму. Обидві дерев’яні церкви у 1756 році знищила  пожежа. Згідно із давнім переказом, ікону-мощовик було знайдено на згарищі головного Іллінського храму. Після пожежі її прикрасили новою золоченою рамою горельєфного різьблення. Зображення під вкладною пластиною надає уявлення про архітектуру першої Іллінської церкви, зведеної після заснування монастиря у 1660 році. Нову муровану Введенську церкву було освячено у 1778 році. Вона стала головним храмом, внаслідок чого було  змінено первісну назву обителі з Іллінської на Введенську.

Ікону можна «читати» як історичне джерело, що містить інформацію щодо історії Ніжина і його Свято-Введенської обителі. Своєрідну пам’ятку  XVII ст. з колекції іконопису Заповідника експонували на виставках в Україні і за кордоном.

Ілюстрація

Ікона  «Вогненне сходження пророка Іллі. Введення Богородиці у храм. Вибрані святі». 1692 р.  КПЛ-Ж-231.