Чи відомо вам, що:

зрідка Києво-Печерський монастир слугував в’язницею для арештантів, направлених до Києва російсько-імперською Таємною канцелярією?

Особливо цікавою є історія відставного підпоручика Івана Шишкіна, якого за особистим наказом імператриці Єлизавети  відправили до монастиря з Петербурга нібито задля лікування від божевілля. Після прибуття у Лавру в 1753 році, він прожив тут 16 років до самої своєї смерті. Шишкіна утримували під караулом в Дальніх печерах, пізніше його було переведено у Ближні печери, а потім – до Троїцького Больницького монастиря. Протягом усього часу його перебування в Лаврі архімандрити вимагали щомісячної звітності про життя арештанта. Члени братії вважали, що ще під час життя в печерах Шишкін вилікувався від безумства, про що архімандрит Лука (Білоусович) повідомив графа Олександра Шувалова. Однак Шишкіна так і не було звільнено. В Больницькому монастирі він жив «в чулані» без права виходити без супроводу. Загалом поведінка арештанта була зразковою, та траплялися й кризи. Так, настоятель Больницького монастиря писав про те, що кілька разів п’яний Шишкін ходив монастирем без супроводу караульного солдата і не слухався членів братії. Також він нібито час від часу впадав в апатію та меланхолію, і, перебуваючи «в изумлении ума», відмовлявся ходити на службу та причащатися. Після смерті в 1769 році серед його речей знайшли друкований план Ближніх та Дальніх печер та російсько-грецько-французько-латинський словник. Шишкіна поховали десь на території монастиря, а його речі роздали жебракам.

Підписи до ілюстрацій:

1. Прикутий до візка. Картина М. Верхотурова. 1906 р.