Сьогодні ми розпочинаємо цикл сюжетів, присвячених життю Києво-Печерської лаври у середині – другій половині ХХ ст. Відкривають його випуски, що оповідають про відтворення архітектурного ансамблю давньої обителі та відновлення музейної діяльності в її стінах у перші повоєнні роки.

Вже на 7-й день після звільнення Києва від нацистів, 13 листопада 1943 року, було видано наказ про відновлення діяльності управління Києво-Печерського заповідника. Першими взялися до роботи господарники: в умовах пізньої осені необхідно було негайно провести облік вцілілих споруд, з’ясувати скільки жильців мешкають на території Лаври, і в якому стані є життєво важливі комунікації. Очолив цю діяльність В. М. Тверський, давній парафіянин монастиря, який до того ж і проживав на території Лаври.

Основна робота розпочалася наступного року. Обстеження лаврських споруд виявило жахливу картину руйнувань: на Верхній території було пошкоджено або зруйновано 32 корпуси з 35; на Нижній постраждали 15 з 25; повністю було знищено дренажну систему, водогін та каналізацію. Серед пам’яток архітектури найбільше постраждали Успенський собор (на 100%), Трапезна церква, Микільська і Благовіщенська церкви (майже на 60%), Онуфріївська башта (на 50%) та Велика дзвіниця (майже на 25%). До того ж руйнацію більшості лаврських споруд пояснювали не наслідками військових дій чи пожежами (від них постраждало лише кілька пам’яток), а діяльністю спеціальної команди нацистських окупаційних військ, яка протягом осені 1942 – літа 1943 років під виглядом «розбирання руїн» системно нищила пам’ятки Верхньої лаври. Саме «завдяки» її «старанням» від багатьох лаврських споруд залишися майже самі стіни.

Перед музейниками було поставлено завдання у найкоротші терміни розпочати відновлення давніх пам’яток Києво-Печерської лаври. Впродовж усього 1944 року тривала підготовча робота: підраховували збитки, складали проєкти відновлювальних робіт та кошториси. Одночасно розпочали розчистку руїн Успенського собору, під завалами якого залишалися сотні безцінних експонатів. Відновлювальні роботи тривали не лише протягом другої половини 1940-х років, а й усього наступного десятиліття. Лише на 1960 рік основний обсяг робіт було завершено.

Але це не стосувалося головної святині лаври – Успенського собору. Його було відновлено тільки за півстоліття – у 1999–2000 роках. Але цієї теми ми торкнемося пізніше…

Наступного тижня в проєкті «На згадку про Києво-Печерську лавру» ми продовжимо оповідь про відтворення архітектурного ансамблю Києво-Печерської лаври.

Підписи до ілюстрацій:

01. Інтер’єр церкви Прпп. Антонія і Феодосія Печерських (Трапезної) із розстріляними і розбитими скульптурами

02. Надгробний пам’ятник князю Костянтину Іпсіланті на руїнах Успенського собору. 1944 р.

03. Митрополичі покої (корп. № 2)

04. Ковнірівський корпус (№ 12)

05. Руїни чернечих келій (корп. № 3)

06. Вигляд головної вулиці та руїн будівель з третього ярусу дзвіниці. 1944 р.

07-08. Розбирання руїн Успенського собору

09. Розчистка Микільської церкви

10. Ремонт бруківки перед Святою брамою Києво-Печерської лаври

11. Відновлення профільного карниза