Шановні друзі! Пропонуємо до вашої уваги цикл оповідей про дослідження головного храму Києво-Печерської лаври у повоєнний час. Сьогодні мова піде про дослідження Успенського собору 1945–1948 рр.

Архітектурно-археологічне дослідження Успенського собору почалися під час розбирання руїн у вересні 1945 р. Наукове керівництво здійснював заступник директора заповідника по науковій частині археолог В. А. Богусевич. У 1946–1948 рр. він очолив спеціальну експедицію Інституту археології, створену з метою розбирання руїн та дослідження пам’ятки.

Епіцентр вибуху був на місці між північною стіною давньоруської частини собору та Іоанно-Предтеченською церквою. Вибуховою хвилею зруйновано стовпи-пілони собору, через що обвалилися його склепіння та стіни, а вцілілі фрагменти собору виявилися в аварійному стані, що загрожувало обвалом. Загальний обсяг будівельного сміття становив близько 20 тис. кубометрів. Протягом 1945–1948 рр. виконано величезну роботу.

У найсприятливіших умовах виявився південно-східний кут собору. Саме з нього і почали розбирати руїни: розчистили Іоанно-Богословський приділ, південні частини пам’ятки ХІ ст. і майже всю південну прибудову ХVІІ–ХVІІІ ст., де містилася ризниця. Це дозволило вжити заходів для їхньої консервації.

Після вивезення значної частини завалів, розпочали вивчення вцілілих фрагментів пам’ятки: південну стіну храму ХІ ст. було розчищено на висоту від 4 до 6 м. Мурування, що відкрилося, уможливило зробити висновок про великий ремонт собору, проведений,  ймовірно, 1470 р.

Під час розбирання руїн знайдено понад 2 тис. предметів: давньоруські будівельні матеріали, тканини й шиття, художні вироби з металу та дерева, мармуру й шиферу, срібні південні врата художньої роботи кінця ХVІІ ст., розколотий на 3 частини барельєф із пісковику із зображенням Оранти.