Чи відомо вам, що:

Ближні та Дальні печери Києво-Печерської лаври створені й відповідно розвивалися протягом століть суто як підземний некрополь. У печерних лабіринтах не виявлено жодного жилого приміщення, яке можна було б назвати келією для мешкання ченців. Винятки – келія для усамітненої молитви, що у Варязьких печерах (т.зв. келія-ісихастерій), облаштована не раніше XVII ст., а також двокамерна келія в Дальніх печерах, яка згідно з печерними планами з’являється лише на початку XVIII ст.

Усі підземні об’єми в лаврських печерах можна поділити на три категорії: печерні коридори, що виникали в процесі розвитку лабіринтів; печерні храми; поховальні споруди.

Серед поховальних споруд розрізняють кілька типів: могильні ями; крипти (поховальні камери з однією, двома, трьома та чотирма лежанками); локули (поховальні споруди, що вириті в печерному ґрунті на довжину людського тіла, частіше перпендикулярно до печерного коридору, рідше – вздовж печерного коридору); аркосолії (заглиблення вздовж стін печерних коридорів, що завершується аркою). Саме в аркосоліях нині розміщені гробниці з мощами преподобних Отців Печерських.

Підписи до ілюстрацій:

1. Коридор у Ближніх печерах

2. Церква Прп. Феодосія Печерського в Дальніх печерах

3. Напівзруйнована могильна яма на ділянці прп. Нестора в Ближніх печерах

4. Аксонометричний малюнок крипти з двома лежанками на ділянці прп. Нестора в Ближніх печерах

5. Локули