Зведений за проектом архітектора Павла Спарро в 1841–1842 рр. у стилі пізнього класицизму. У 1859–1861 рр. споруду розширили цегляною добудовою (замість старої дерев’яної) до стіни церкви св. Миколая. Тоді ж на другому поверсі влаштували теплу церкву в ім’я ікони “Всіх скорботних радість”. Наприкінці ХІХ ст. при лікарні заведена домашня монастирська аптека. Після переведення в 1912 р. братської лікарні до нового приміщення корпус відремонтували і з 1913 р. перетворили на богадільню, в якій мали доживати свій вік престарілі старці з лаврської братії. Восени 1918 р. до корпусу знов перевели братську лікарню, яка функціонувала до середини 1923 р. До кінця 1920-х рр. у будинку знаходилась секція нумізматики Лаврського музею культів та побуту. З початку 1980-х рр. тут розміщується стаціонарна експозиція Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва України.