Мури Нижньої лаври XIХ ст.

В середині ХІХ ст., у зв’язку з будівництвом Нової Печерської фортеці, на території якої опинилася і Києво-Печерська лавра, навколо Ближніх і Дальніх печер зводяться потужні захисні мури довжиною понад 1 км, з трьома напівбаштами на східній ділянці, бійницями для стрільби з рушниць та амбразурами для гармат. Суттєво змінивши розпланувальну композицію цієї території, фортифікації напівколом охопили всі наземні будівлі обох печерних комплексів і з півночі з’єдналися з монастирськими стінами Верхньої лаври. Зі сходу та півдня вони відокремили монастирську територію від міської забудови, а із заходу – від Гостинного двору. Зведені в основному на цегляному фундаменті, глибина залягання якого 1,5 м, змуровані з жовтої цегли, нетиньковані оборонні мури мають три в’їзні отвори. Один – у нижній частині території Лаври, зверненої до Дніпра, два – у місцях прилягання до стіни верхньої території Лаври (Нижня і Північна брами). Сучасна довжина стін – 1039 м, висота – 4-4,5 м, товщина близько 1 м (іл. 1).

Проєкт оборонної споруди на замовлення монастиря розробий 1837 р. вйськовий інженер О. фон Фрейман. Будівництво, розпочате у квітні 1844 р., в основному завершено наприкінці 1845 р. У 1846 р. під керівництвом архітектора П. Спарро було проведено упорядкування території. Первісно в мурі налічувалося 697 бійниць і 22 амбразури. 1866 р. проведено його грунтовну реконструкцію, а в кінці ХІХ ст., коли Києво-Печерська фортеція втратила своє оборонне значення, мур став виконувати функцію монастирської огорожі. З цього часу в ньому закладено частину бійниць та амбразур, пробито нові отвори. Значно пошкоджений у роки Другої світової війни, капітально відновлений під час ремонтно-реставраційних робіт у 1980-х рр., він являє значний історико-культурний інтерес як єдина добре збережена ділянка мурів Києвської фортеці.

Археологічні обстеження оборонної стіни проводилися у 2014, 2016, 2018, 2021 рр. У шурфі 2014 р., закладеному на одній з ділянок із західного боку мурів, було досліджено зовнішній обріз фундаментів стіни, який складався з двох елементів – горішнього основного (22 ряди з жовтої цегли) та нижнього субстратного (3 ряди мурування з рожевої цегли на слабкому вапняно-піщаному розчині) (іл. 2). Розміри цегли та її технічні характеристики дозволяють датувати субстратний горизонт фундаментної кладки більш раннім (в межах XVII–XVIII ст.) періодом, ніж час спорудження її основного об’єму. У 2016 р. біля північної торцевої стіни вдалося зафіксувати контури супровідного фундаментного рову середини XIX ст.

У 2018 р. проводився археологічний нагляд за розвідувальними шурфами, розбитими співробітниками наукового сектору моніторингу нерухомих пам’яток у місці стику домурованої автентичної та відновленої частини стіни біля опорного стовпа та контрфорсу. В результаті, крім цегляного мурування оборонної стіни, складеного з цегли на вапняно-цементному розчині, віднайдено фундаменти опорного стовпа та контрфорсу з різнокольорової цегли (розмірами 26-27×14-14,5×5-6 см) на вапняному розчині потужністю 0,3 м. Вище простежені залишки мурування тіла контрфорсу, який без перев’язі примикає до опорного стовпа оборонної стіни (іл. 3).

У 2021 р. окремі ділянки мурів досліджувалися в три етапи для вивчення підмурків поблизу північно-західного контрфорсу, рівня залягання фундаментів та оцінки їх стану (іл. 4). В нижній частині фундаментної групи зафіксовано посилення муру з цегли ХХ ст. – свідчення проведених ремонтних робіт (іл. 5-6).

Ілюстрації

Іл. 1. Фрагмент ділянки Оборонних мурів навколо Ближніх і Дальніх печер

Іл. 2. Загальний вигляд шурфу на ділянці із західного боку мурів (розкопки С. Балакіна, 2014 р.)

Іл. 3. Шурф 1 у місці стику домурованої автентичної та відновленої частини стіни (розкопки С. Тараненка, 2018 р.)

Іл. 4. План-схема археологічних наглядів на протиаварійній ділянці № 3 Оборонних мурів, 2021 р.

Іл. 5-6. Дослідження підмурків поблизу північно-західного контрфорсу (розкопки С. Тараненка, 2021 р.)