Відбудова Успенського собору у 1999-2000 рр.
Руйнація собору завдала непоправної шкоди не тільки архітектурному ансамблю Заповідника, а й історичному обличчю Києва. Згідно з Указом Президента України від 9 листопада 1995 року Успенський собор було відбудовано в 1999-2000 рр.
Над відбудовою Успенського собору працював великий творчий колектив корпорації "Укрреставрація" на чолі з головним архітектором О.Граужісом. Інститут "Укрзахідпроектреставрація" під керівництвом Р.І.Могитича розробив концепцію відтворення архітектурних елементів інтер'єра собору. Проект відтворення монументальних розписів був розроблений працівниками інституту під керівництвом Н.Сліпченка.
Загальна площа забудови Успенського собору сягає 2 тис. 25 кв.м, площа приміщень – 1 тис.879 кв.м. Висота храму досягає 51,7 м, висота центрального хреста – 4,2 м. За збереженими фрагментами стін зруйнованого собору встановлена їх товщина - 120-170 см. Під час будівництва ці параметри були дотримані. Цегла-плінфа виготовлена за давньою технологією на Київському подільському керамічному заводі, частина цегли – для облицювання фасадів – вироблена в Івано-Франківську.
Над відновленням барочних фронтонів, що прикрашали фасади храму у другій половині XVIII ст., працювали художники-реставратори корпорації "Укрреставрація" С.Баяндін і Ю.Гузенко. Також відновлена складна композиційна система розписів фасадів. Їх загальна кількість – 186 настінних композицій. Численні зображення Богородиці, образи і постаті пророків, архангелів і преподобних Печерських написані у вільній, високохудожній манері, притаманній стилю українського бароко.
Барабани та карнизи собору прикрашають відновлені виліплені з гіпсу різнокольорові круглі розетки, а по центру пілястр – прямокутні розетки з головками янголів. Всього їх налічується 362.
В інтер'єрі північно-західної частини собору відтворено церкву Іоанна Предтечі в архітектурних формах XII ст. За задумом авторів проекту ця культова споруда знаходиться під склепінням собору і стала храмом у храмі. У склепі під церквою Іоанна Предтечі перепоховані всі особи, могили яких були відкриті під час археологічних досліджень Успенського собору.
Центральну частину храму прикрашає 21-метровий п'ятиярусний іконостас, вирізьблений з липи у формах XVIII ст. При його відтворенні використовувалися малюнки академіка Ф.Солнцева, а як аналог - іконостас Троїцької надбрамної церкви.
Довжина іконостасу – 25 м, на його позолоту пішло близько 5 кг сусального золота. Іконостас був розписаний львівськими майстрами, яким допомагали студенти Львівської академії мистецтв. Ними було виготовлено 93 ікони, реконструйовані всі назви та написи. За зразки для відтворення ікон правили збережені у фондах музеїв України ікони святкового ряду іконостаса Успенського собору, а також ікони та гравюри XVII-XVIII ст.
Підлога храму виготовлена з гранітних, лабрадоритових та мармурових плит, замовлених в Італії, Іспанії та Норвегії. Але частково використано і каміння місцевого походження з Богуславського, Лизняківського кар'єрів, а також із Житомирської, Запорізької та Кіровоградської областей.
Окрасою інтер'єру стало панікадило з міді та латуні, вкрите сріблом і позолочене. Його вага – понад 600 кг.
На позолоту бань, хрестів і рипід Успенського собору було витрачено 8,514 кг сусального золота.