Монастирські мури Верхньої лаври XVII– XVIIІ ст.

Монастирські оборонні мури – це унікальна інженерно-фортифікаційна споруда зі своєрідно вирішеними архітектурними формами у стилістиці бароко, побудована в 1698–1702 рр. навколо Верхньої лаври коштом гетьмана Івана Мазепи (іл. 1). Система кам’яних стін, куди увійшла давньоруська Троїцька надбрамна церква, включала також 5 сторожових башт на кутах (збереглося 4), церкву Всіх Святих над Економічною брамою та ще одну церкву над Південною (Печерною) брамою, зруйновану землетрусом 1789 р.

Оборонні мури, автором проєкту яких, ймовірно, був архітектор Д. Аксамитов, мають загальну довжину 1 190 м, їх висота сягає до 7 м на різних ділянках (іл. 2). Конструкція складається з двох ярусів – нижнього (з розвантажувальними арками) товщиною 2,5–3,0 м та верхнього – завтовшки до 1,5 м (іл. 3). На рівні другого ярусу з внутрішнього боку стіни було влаштовано дерев’яні обхідні бойові галереї із системою бійниць, які розібрали з втратою споруди оборонного значення наприкінці XVIII ст. (іл. 4). У XIX ст. з внутрішнього боку до мурів прибудували понад десяток господарських будівель, тоді ж для забезпечення господарської діяльності монастиря було влаштовано дві брами – Північну (1884) біля церкви Всіх Святих та Східну (1894) в районі будівель друкарні.

Окремі ділянки оборонних мурів під час Другої світової війни зазнали пошкоджень, на них неодноразово відбувалися відновлювальні та реставраційні роботи. Архітектурно-археологічні дослідження різних локацій фортечних стін проводилися у 1997, 2000, 2002, 2004, 2009, 2014, 2018, 2020, 2021 рр., для чого відповідно до вирішення поставлених завдань закладалися шурфи і траншеї різного розміру і глибини – як вздовж внутрішнього та зовнішнього периметрів мурів, так і навколо і всередині окремих башт (іл. 5-6).

В результаті проведених робіт з’явилась можливість з’ясувати конструктивні характеристики фортифікаційних споруд, етапи їх спорудження та особливості функціонування. Так, під час обстеження траншей на ділянках внутрішнього фасаду фортечних стін, були зафіксовані рештки численних цегляних і ґрунтових господарсько-виробничих об’єктів XVIII–XIX ст. та сліди прокладеної під фундаментами напівзруйнованої дренажної галереї 1-ї половини XIX ст. Перспективними для подальших досліджень виявилися ділянки, де були відкриті залишки, можливо, південно-західної вежі, розібраної у 1822 р. (іл. 7).

Неодноразово досліджувалися відкриті у різних місцях фрагменти фундаментів, а також стінова кладка XVII–XVIII ст., виконана, переважно, коричнево-вохристою цеглою розмірами 29-30×16×5-5,5 см (іл. 8). У перевідкладеному стані траплялися будівельні матеріали давньоруських захисних конструкцій Печерського монастиря у вигляді бутового каменю та плінфи зі слідами цем’янкового розчину. У 2018 р. планомірні роботи проводилися саме з метою пошуку рівня підмурків Монастирських стін. Дослідження їх фундаментів виявили не тільки різний рівень залягання підошви фундаменту (від 1 м до 3,5 м), але й різноманітність його конструкції (цегляна кладка, бутовий камінь, забутовка) (іл. 9-10).

Знайдені матеріли (побутова та будівельна кераміка XІV–XIX ст., уламки скляних виробів тощо) передані до колекції Національного заповідника “Києво-Печерська лавра”.

Ілюстрації
Іл. 1. Вид оточеної монастирськими мурами Києво-Печерської лаври з боку Дніпра. Гравюра XVIII ст. і сучасний вигляд
Іл. 2. Південна ділянка Монастирських мурів навколо Митрополичого саду. Вигляд згори
Іл. 3. Зовнішній фасад Монастирських мурів з Годинниковою вежею
Іл. 4. Внутрішній фасад Монастирських мурів у Митрополичому саду
Іл. 5. Закладка шурфу під мурами, 2018 р. (розкопки С. Тараненка)
Іл. 6. Онуфріївська башта, шурф 3, 2018 р. Вид з південного боку (розкопки С. Тараненка)
Іл. 7. Шурф 7 під мурами, 2018 р. Конструкція південно-західної вежі (?) (розкопки С. Тараненка)
Іл. 8. Фундаменти Монастирських мурів, шурф 1 (1) та шурф 3 (2), 2014 р. (розкопки С. Балакіна)
Іл. 9. Шурф 2 під Монастирськими мурами, 2018 р. Цегляна відмостка (розкопки С. Тараненка)
Іл. 10. Шурф 3 під Монастирськими мурами, 2018 р. Цегляна фундаментна кладка (розкопки С. Тараненка).