Постаті лаври: Ілля Муромець
У Ближніх (Антонієвих) печерах Київської лаври у крипті навпроти підземної церкви Введення Богородиці до храму (ХІ ст.) спочивають нетлінні мощі знаменитого билинного богатиря Іллі Муромця, день пам’яті якого відзначають 19 грудня.
За легендою Ілля до 30 років не міг ходити, тож просидів всі ці роки «на припічку». Потім він чудесним чином зцілився, і вилікуватися йому допомогли якісь «каліки перехожі». Після одужання він стає вправним воїном і прибуває до Києва у дружину князя Володимира. Згодом Ілля здійснив багато героїчних подвигів, зокрема, поборов Солов'я Розбійника біля Чернігова.
Щодо особистості Іллі Муромця існують різні версії. За однією з них справжнє ім’я богатиря було Ілько Моровлин. Він був відомий, як Чобітько і жив за часів святого Володимира Хрестителя. Ілько походив не з російського Мурома, а із Морівська – містечка на р. Десна (Чернігівщина, Козелецький район), який був центром Чернігівської землі у Русі. Звідси були родом матір князя Володимира Малуша та її брат Добриня Микитич.
Московські літописці XVII ст. викривили назву міста Морівськ (Моровськ) на «Муромськ». Натомість найдавніше київське йменування богатиря зберіглося в щоденнику австрійського дипломата Еріха Лясоти, який відвідав Київ наприкінці XVI ст. В його записах повідомляється, що гробниця Іллі Моровлина шанувалася тоді в Софійському соборі. У 1643 р. за київського митрополита Петра Могили мощі Ілька Моровлина (Чобітька) перенесли до Ближніх печер Лаври. Богатир був канонізований у сонмі Печерських святих як преподобний, себто чернець-подвижник цього монастиря.
За іншою версією, святий Ілля Муромець народився близько 1143 р. у селі Карачарово під Муромом Володимирської області у родині селян Івана і Єфросинії. Після свого чудесного зцілення Ілля ніс службу у дружині князя Володимира Мономаха і уславився ратними подвигами та небаченою силою, а також тим, що був на голову вищий від людини середнього зросту того часу. Свою силу воїн використовував тільки для боротьби з ворогами Русі, захисту людей і відновлення справедливості. Після отримання в одному з боїв з половцями важкого поранення і підкоряючись поклику душі, Ілля постригся у ченці в Печерському монастирі і дав обітницю більше ніколи не брати меча до рук, проте порушив її, коли монастирю загрожувала небезпека від набігів чужинців, і як могутній воїн став до захисту монастиря і братії. Внаслідок одного з боїв святий Ілля отримав смертельну рану в груди. Помер він близько 1188 р.
У 1988–1990 рр. були проведені антропологічні дослідження мощів святого Іллі, що підтвердили їх автентичність. Зокрема, дослідники встановили, що богатир мав зріст 177 см, міцну статуру, але замолоду страждав хворобою хребта, що призвело до функціональних змін в організмі. Святий мав кілька регенерованих переломів ребр, помер у віці від 45–55 років від проникного ураження грудної клітини, ймовірно, списом.
Підготувала к.і.н. Марьяна Нікітенко