Князі Острозькі – один із найвпливовіших аристократичних родів українських земель у XV-XVII століттях. Його представники не лише брали активну участь у політичному та військовому житті Речі Посполитої, але й доклали значних зусиль до культурного й освітнього відродження України. 

Родові володіння Острозьких охоплювали величезні території, а вплив простягався далеко за межі сучасної України. На тлі яскравих представників роду, особливої уваги заслуговує постать Василя-Костянтина – людини, яка своєю діяльністю суттєво вплинула на розвиток культури, релігії та освіти в Україні.

Василь-Костянтин Острозький: шляхетний спадкоємець

Василь-Костянтин народився у 1526 році в родині Костянтина Івановича Острозького, відомого полководця, який уславився численними перемогами в битвах проти татар і московії. Чого варта одна лише вікопомна битва під Оршею 1514 року. 

Проте, на відміну від свого батька, який здобув славу на полі бою, Василь-Костянтин обрав інший шлях. Хоча він успадкував родові володіння і титули, його цікавили зовсім інші справи – наука, релігія та культура. Саме його називали “некоронованим королем України”.

Здобувши блискучу освіту, він став відомий своєю інтелектуальною діяльністю. Князь підтримував науковців і митців, запрошуючи їх до свого двору. Навколо нього згуртувалися видатні культурні діячі свого часу, що дозволило йому здійснити низку масштабних проєктів.

Заснування першої української академії

Однією з найбільших заслуг Василя-Костянтина стало заснування Острозької академії у 1576 році. Це був перший навчальний заклад вищого типу на українських землях. Він став центром освіти та духовного життя, де викладали найкращі науковці свого часу, зокрема греки та українці. 

Академія відіграла надзвичайно важливу роль у підготовці української інтелігенції та духовенства. Ба більше, завдяки зусиллям сина Костянтина Острозького було видано Острозьку Біблію – перше повне видання церковнослов’янською мовою, яке стало культурною та релігійною віхою для всієї Східної Європи.

Політика і захист православної віри

Хоч Василь-Костянтин Острозький і не був видатним військовим діячем, як його батько, він виявився талановитим політиком та справжнім захисником православної віри. Його рішуча опозиція Берестейській унії 1596 року, яка мала на меті об’єднати православну та католицьку церкви під владою Папи Римського, зробила його ключовою фігурою в боротьбі за права православних українців у Речі Посполитій. Князь відмовився прийняти унію, залишаючись вірним православ'ю, і підтримував тих, хто був вірний цій вірі.

Завдяки своїй релігійній діяльності він здобув підтримку українських козаків, які шукали союзників у боротьбі за релігійну та національну незалежність.

Звʼязок із Києво-Печерською лаврою

Рід Острозьких тісно взаємодіяв із Києво-Печерською лаврою. Саме в Успенському соборі Лаври Василь-Костянтин увічнив пам’ять свого батька, встановивши величний надгробок, виконаний майстром Себастьяном Чешеком. Ця пам’ятка простояла понад 360 років і вражала сучасників своєю величчю, поки не була знищена під час Другої світової війни.

Ще одним важливим символом взаємодії князя з Лаврою є збереження в її стінах унікальної золотої медалі з портретом Василя-Костянтина. Цей медальйон із золота високої проби вагою 35 грамів, віднайшли восени 1898 року в Успенському соборі під час ремонту.  

Тоді на хорах біля лівого вівтаря преподобного Феодосія Печерського відкрили закладену нішу, в якій були чотири посудини та деревʼяна діжка з величезним скарбом вагою майже в 300 кг. Усі ці золоті та срібні монети й медалі Лавра в наказовому порядку продала за 65 тис. карбованців імператорському Ермітажу у санкт-петербурзі. Серед них був і медальйон з Острозьким, що, на жаль, лишається в російському музеї.

Ця медаль не єдине свідчення того, що Лавра протягом століть шанувала пам’ять князя та його родини. Це підтверджують і численні записи в монастирських Поменниках.

Спадщина Василя-Костянтина Острозького

Постать Василя-Костянтина Острозького залишається вагомою в українській історії. Його внесок у збереження православної віри, підтримку української культури та освіти дозволяє вважати його одним із символів української національної ідентичності того часу. Його досягнення як культурного діяча, просвітника і покровителя освіти залишаються важливими для українців і сьогодні.

Василь-Костянтин був справжнім інтелектуалом, який, попри складні політичні умови, зумів зберегти та примножити культурну спадщину свого народу, закладаючи основи для майбутнього розвитку України як незалежної держави.