Нотатки з історії лаврської архітектури

Ієромонах Софоній – “Року 1697… будівничий друкарні” Києво-Печерської лаври

Серед споруд, що оточують Успенський собор Києво-Печерської лаври зі сходу, – знаменита лаврська друкарня. Її будівництво традиційно прив’язують до запису 1701 р. у подорожньому щоденнику священника-старообрядця Івана Лук’янова: “Нынѣ кругъ монастыря ограду делаютъ каменную зѣло великую; да дѣлаютъ же палату друкарную, гдѣ книги печатать”. Залишається питання – що саме бачив Лук’янов: може, зведення східних прибудов чи оздоблювальні роботи? Бо маємо підстави віднести спорудження цегляної друкарні до ранішого часу (так само як і загадкового корпусу, що в ХХ ст. отримав назву “Ковнірівський” – див. “Нотатки…” за серпень 2021 р.

У 1687 р. начальником друкарні призначили ієромонаха Софонія. Власне “будівельником” або “архітектором”, як можна подумати з назви публікації, вважати його не слід. Однак у написі 1697 р. на Євангелії лаврського друку – вкладі Софонія в церкву Преображення Господнього Межигірського монастиря, – він назвав себе саме “будівничим друкарні”, оскільки, як її начальник, мав чимало клопоту в зв’язку з цим проєктом. Так, 1695 р. Софоній, разом із “строїтелем печерської лікарні” ієромонахом Никоном – тоді ігуменом Троїцького больницького монастиря, – їздив до патріарха Адріяна за благословенням “з їхніми монастирськими потребами і з виданими друкованими книгами тримісячних міней…”. Йдеться про перші книги “Четь Міней” свт. Димитрія Туптала, котрий працював над їхнім укладанням у Печерському монастирі на запрошення архімандрита Варлаама Ясинського та з прихильної підтримки Івана Мазепи. Очевидно, що бажання надрукувати наступні томи житій святих у найкращому вигляді спонукало архімандрита, із долученням пошановувача книг, Івана Мазепи, модернізувати друкарню. У цей час гетьман вже запланував заміну дерев’яної забудови Печерського містечка на кам’яну. Отже задум великого будівельного проєкту, а може і його початок, створили незручну для письменницької праці метушню в обителі, й о. Димитрій від’їхав з Києво-Печерської лаври.

Після виходу 1695 р. другої частини “Четій Міней” (за грудень–лютий) спостерігається перерва в лаврському книгодрукуванні, яка, на наш погляд, і вказує на час зведення цегляної друкарні. З жовтня 1697 р., за архімандрита Йоасафа Кроковського, книгодрукування пішло дуже жваво й до пожежі 1718 р. не було жодного року без видань.

Ольга Крайня

Докладніше див.: Крайня О. О. Друкарня Києво-Печерської лаври в будівельній програмі гетьмана Івана Мазепи // Історія, культура, пам’ять у науковому вимірі: стан, перспективи: Матеріали IІІ міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 20 травня 2022 р. Київ, 2022. С. 105–110.

Підписи до ілюстрацій:
Іл. 1 Зображення будинку друкарні на гравюрі Леонтія Тарасевича “Освячення Великої Печерської церкви”. Києво-Печерський патерик 1702 р.
Іл. 2 Сучасний вигляд будинку друкарні, яка продовжує функціонувати за просвітницьким напрямом, але тепер – як Музей книги та друкарства України
Іл. 3 Хрест благословенний – один з вкладів начальника друкарні ієромонаха Софонія (з колекції Національного заповідника “Києво-Печерська лавра”)

YouTube icon
Facebook icon