«Духовна культура»

Хрещення князя Володимира Святославича: нові дослідження (продовження)

Дорогі друзі! Сьогодні у рубриці «Духовна культура» ми продовжуємо знайомити вас із новими концепціями щодо проблеми хрещення Русі князем Володимиром.

У попередній публікації ми вже звертали увагу на те, що хрещення князя відбулося у два етапи. Перший етап – оглашення князя у 987 р. і другий етап – безпосередньо хрещення Володимира в Корсуні (Херсонесі) у 988 чи 989 рр. Його оглашення відображено у «Повісті временних літ» – у т.зв. «Промові філософа». Цікаво, що наприкінці останньої є розповідь про демонстрацію князеві Володимиру «запони» із зображенням Страшного суду. Саме споглядання цієї картини і спонукало Володимира до хрещення. Тож відбиттям обряду оглашення Володимира є епізод із «запоною», на якій було зображено Страшний суд. Цей сюжет зазвичай розміщували в західній частині храмів, найчастіше – в нартексах (катехуменах), де стояли ті, хто каялись, а також оглашенні.

Відповідно до канонів, в західному притворі храмів мали міститися гаптовані зображення Страшного суду: відомо, що шиті тканини «без числа» прикрашали давньоруські храми. Цікаво, що традиція розміщення завіси в їхніх нартексах була дуже стійкою, причому символіку такого розміщення пов’язували з покаянням грішників і оглашенних.

Цікаво, що в східнохристиянському монументальному живописі Х – першої половини ХІ ст. зображення Страшного суду не набуло популярності. Принаймні цієї сцени немає не лише у храмах Х ст., але й у найбільших монументальних ансамблях першої половини ХІ ст. – Софії Київській (перша чверть ХІ ст.), Осіос Лукас у Фокіді (бл. 1011), Неа Моні на о. Хіос (1042–1056). Ймовірно, не було її і в Десятинній церкві Києва. Традиція зображати в стінопису храмів Страшний суд почала поширюватися наприкінці ХІ ст., витіснивши більш ранній звичай ілюструвати цей сюжет на іконах або гаптованих тканинах, на яких він був, так би мовити, «рухливим». Таку освячену на престолі ікону чи тканину можна було принести у княжий палац для здійснення обряду оглашення, що, ймовірно, і було зроблено під час хрещення Володимира.

Ніщо не заважає припустити, що на ранніх стадіях існування християнства у Візантії оглашення неофіта завершували демонстрацією йому зображення Страшного суду на іконі чи шитій тканині, і пізніше цю практику було застосовано візантійськими місіонерами у слов’ян. Те, що такий церковний чин був насправді, промовисто засвідчує один із епізодів охрещення болгарського царя Бориса-Михаїла у 864 р. Хоча болгарської пам’ятки про подію не збереглося, однак сюжет показу Борису картини Страшного суду наводять візантійські хроніки Х–ХІІ ст. Так, Продовжувач Феофана (середина Х ст.) розповідає, як князь Борис, завзятий мисливець, виявив бажання зобразити в своєму палаці сцену полювання. Він запросив до себе грецького живописця – ченця Мефодія, і коли той з’явився, Борис із Божого промислу раптом наказав зобразити картину, один погляд на яку наводив би на глядача жах. Мефодій же не знав нічого іншого, що якомога сильніше устрашало ніж Друге Божественне Пришестя і зобразив його на картині так: з одного боку – праведників, котрі отримують воздаяння за подвиги, з другого – грішників, які пожинають плоди посіяного у житті. Побачивши цю картину, князь, охоплений страхом Божим, по оглашенні у Божественних таїнствах серед глибокої ночі приймає хрещення.

Цей самий сюжет бачимо у візантійських джерелах: у Симеона Магістра (середина Х ст.), Йоана Скилиці (друга половина ХІ ст.) і Георгія Кедрина (рубіж ХІ–ХІІ ст.). Отже, маємо кілька свідоцтв про цілком певний зв’язок сюжету Страшного суду з наверненням язичницького державця.

Підготувала Нікітенко М. М., к.і.н.,
провідний науковий співробітник науково-дослідного відділу вивчення мистецької спадщини

 

Ілюстрація
Грецький філософ показує запону Володимиру. Мініатюра Радзивілівського літопису. A.58. ХV ст.

YouTube icon
Facebook icon